Історія краю

«Про політ Гагаріна я почув у Щербанях...»    Як дивно часом переплітаються людські долі! Колись цілком випадково потрапила до рук книга «Феномен Гагаріна». Здивувало прізвище автора на обкладинці «В.Россошанський». Щось, ніби рідне, бо одразу  Розсошенці згадалися… Може, й справді наш земляк? Ні, виявилося, що Володимир Россошанський із Саратова. Та  з’ясувалося, що його пращури й справді були переселенцями з Полтавської губернії, які освоювали Поволжя. 

Одна поважна газета ще за радянських часів писала: «Розсошенці –  єдине село в Радянському Союзі, яке має «свій» тролейбус!». Важко сказати, чи змінилася відтоді ситуація в республіках колишнього СРСР, але, здається, в Україні Розсошенці і нині не втратили свого унікального   «тролейбусного»  статусу. А як же усе починалося?

   Наш край щедрий на таланти. Серед тих, кого дала Україні полтавська земля і Василь Котляр – юрист,  журналіст, режисер, драматург, громадський діяч. Цими днями йому виповнилося б 85 років, тож є привід згадати славного земляка. На схилі літ він  часто жартома повторював: «Хоч у життя мене й пустила Горбанівка, та я намагався жити так, щоб ніколи і ні перед ким не горбитися…». Про таких, як Котляр говорили: їх дитинство обпалене війною.

Сьогодні катався на велосипеді. Проїхавши Нижні Млини та переїхавши по дамбі на інший бік Ворскли звернули праворуч і поїхали по стежці у напрямі Безручок. Стежка веде через поля і ліс. Вона добре викатана велосипедистами, їхати можна досить швидко, до 20 км/год.

Так писав австрійський поет Райнер Рільке, згадуючи свою подорож на Полтавщину, де він відвідав Горбанівку і Нижні Млини

До 20-річчя відродження церковного життя  в с. Горбанівка