Порядок та умови поділу майна подружжя
Розлучення не припиняє права спільної сумісної власності "автоматично", згідно статті 68 Сімейного кодексу України. Розпорядження спільним майном, після розлучення, здійснюється за взаємною згодою "колишнього" подружжя.
Відповідно до статті 60-63 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено в добровільному або судовому порядку, як під час існування шлюбу, так і в процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу.
В обох випадках, найперше необхідно визначити майно, що не підлягає поділу. Відповідно до статті 57-58 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка являється та не підлягає поділу:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
6) речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
7) премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
8) кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
9) страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).
При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.
Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовились щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшли згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток.
Умови поділу майна подружжя можуть бути передбачені в спеціальному договорі про поділ майна або визначатися в шлюбному договорі подружжя. Різниця між цими договорами полягає в тому, що предметом договору про поділ є майно, яке вже належить подружжю на праві спільної власності, в той час, як умови шлюбного договору можуть стосуватися «майбутнього» майна подружжя, і яке відсутнє на момент укладення договору.
Якщо між подружжям виник спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий. Для звернення до суду з цим питанням необхідно скласти позов, де позивачем виступатиме один з подружжя, а відповідачем інший, або спільну заяву подружжя про поділ майна. Строк позовної давності на подання позовної заяви про поділ спільно нажитого майна після розлучення встановлено у три роки.
При поділі майна суд в першу чергу визначає його предмет, тобто те майно подружжя, що підлягає розподілу та враховує три категорії об'єктів:
-
речі (окрема річ або сукупність речей), що належать подружжю на праві спільної сумісної власності;
-
кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу і т.д., коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі і т.п.);
-
боргові зобов'язання подружжя (зобов'язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов'язані повернути борг, повернути або передати річ, тощо).
Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, що належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.
Суд також визначає розмір часток подружжя в праві на майно, і тільки після цього здійснює безпосередньо поділ відповідно до встановлених часток.
Що стосується часток, відзначимо, що відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними, навіть якщо другий з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Поважними причинами зокрема вважаються - навчання, ведення домашнього господарства, виховання дітей, хвороба.
За рішенням суду частка майна дружини чоловіка також може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітній син або дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Що стосується поділу кредитів та боргів, то майже всі знають, що за загальним правилом набуте подружжям майно ділиться порівну між ними (якщо подружжя не домовилось про інше), але як говориться «в горі і в радості», а значить і борги діляться також порівну, що в повною мірою підтверджує закон. Розділ боргів здійснюється за тими самими правилами, що і майно.
Отже, у випадку наявності невирішених правових питань, отримати безоплатну правову допомогу має можливість кожен, звернувшись до Полтавського бюро правової допомоги, що розташоване за адресою: місто Полтава, вулиця Міщенка, 2, телефон (0532) 50-27-29, де кваліфіковані фахівці бюро охоче нададуть Вам необхідні роз’яснення та правову допомогу.
